- полководець
- [полково/деиц']
-о/дз'ц'а, ор. -о/дзцеим, м. (на) -о/дзцеив'і /-о/дз'ц'у, мн. -о/дз'ц'і, -о/дз'ц'іў
Орфоепічний словник української мови. - «Перун». 2008.
полководець
Смотреть что такое "полководець" в других словарях:
полководець — дця, ч. Воєначальник, який керує великими оперативно стратегічними військовими з єднаннями … Український тлумачний словник
полководець — іменник чоловічого роду, істота … Орфографічний словник української мови
Богун, Иван — Иван Богун укр. Іван Богун Дата рождения … Википедия
ИЗЯЩНЫЙ — Слово изящный вошло в древнерусский литературно книжный язык из языка старославянского. По своему происхождению оно обычно связывается с глагольной темой *изьм и глаголом изѧти (ср. современное изъяти). Его первоначальное значение понимается как… … История слов
воєвода — и, ч. 1) У давній Русі та інших слов янських державах – вождь, полководець, а також правитель міста, округу в 16 18 ст. 2) У Польщі – голова воєводства … Український тлумачний словник
воєначальник — а, ч., рідко. Командувач, полководець … Український тлумачний словник
полководський — а, е. Прикм. до полководець … Український тлумачний словник
преторій — я, ч., іст. Місце у римському таборі, де перебував полководець … Український тлумачний словник
стратег — а, ч. 1) У Стародавній Греції – воєначальник, якого вибирали народні збори. 2) Полководець, керівник великих воєнних операцій, знавець стратегії (у 1 знач.). 3) перен. Прозорливий, досвідчений політичний керівник; людина, яка вирішує стратегічні… … Український тлумачний словник
тріумфатор — а, ч. 1) У Стародавньому Римі – полководець переможець, який урочисто, з тріумфом вступав у столицю. 2) Той, хто досяг надзвичайних успіхів, перемоги в чому небудь … Український тлумачний словник
